Я вважаю, що одна з найважчих професій - захищати Вітчизну. І я пишаюся, що мій дядько - Олександр, працює у цій сфері. Він займає посаду старшого прапорщика в одній з військових частин Києва (точне розміщення не повідомляю, адже це секретна інформація =)). Я можу лише уявити наскільки важко перебувати у постійному напруженні, адже завжди потрібно бути напоготові. У кожну хвилину може знадобитись його допомога (інтелектуальна чи фізична).
Насправді, усвідомлюючи увесь ризик та серйозність цієї професії, стає трохи страшно. І я абсолютно впевнена, що не кожен витримає це випробування - бути військовим. Що тоді вже казати про його дружину, яка завжди хвилюється за нього та підтримує його (і у спокійні часи, і в періоди нестабільності). Я захоплююсь їхньою мужністю, але однозначно, сама ніколи б не обрала військову сферу.
І це одна з небагатьох професій, коли краще, щоб не трапилось нагоди використати свої професійні вміння. Адже що може бути краще для військового, ніж коли захищати країну не доводиться?...
Насправді, усвідомлюючи увесь ризик та серйозність цієї професії, стає трохи страшно. І я абсолютно впевнена, що не кожен витримає це випробування - бути військовим. Що тоді вже казати про його дружину, яка завжди хвилюється за нього та підтримує його (і у спокійні часи, і в періоди нестабільності). Я захоплююсь їхньою мужністю, але однозначно, сама ніколи б не обрала військову сферу.
І це одна з небагатьох професій, коли краще, щоб не трапилось нагоди використати свої професійні вміння. Адже що може бути краще для військового, ніж коли захищати країну не доводиться?...

Немає коментарів:
Дописати коментар